- непорушно
- [неипоуру/шно]
присл.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
непорушно
Смотреть что такое "непорушно" в других словарях:
непорушно — Присл. до непорушний … Український тлумачний словник
непорушно — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
дебеліти — непорушно стояти або лежати; холонути (Ів.Фр.) [I] дебеліти: лежать или стоять неподвижно, застыть [ІФ,1890] … Толковый украинский словарь
чапіти — Чапіти, чипіти: Чапіти: знітитися, сидіти скорчившись [21] знітитися, сидіти скорчившись, безнадійно чекати [3] непорушно сидіти, стояти на одному місці [9] сидіти зігнувшись [18;51;III] сидіти навпочіпки [4] сидіти навпочіпки, або сидіти на… … Толковый украинский словарь
НЕПОРУШНОЕ — слово, нерушимое, ненарушимое, незыблемое, неизменное, крепкое, твердое. Договор держат непорушно. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
анафема — АНАФЕМ|А (10), Ы с. ἀνάϑημα Анафема, проклятие; отлучение от церкви: да боудеть оубо и ѥсть. чюжь и вьсего чистительства. досто˫ани˫а же и слоужени˫а ѡ(т)вьрженъ. и въ проклѩтиѥ анафемы въложенъ. (τοῦ ἀναϑήματος) ΚΕ XII, 233б; да пребудуть же… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
вѣчьно — (22) нар. Вечно; навсегда: вѣчьно съхранити правовѣрьнѹю вѣрѹ Стих 1156–1163, 74 об.; вѣчно с нимь ц(с)ртвують (αἰωνίως) ГА XIII–XIV, 183а; записалъ есми на Пречистое… съножати двѣ около нивы нашея под перевѣсiемъ, вѣчно и непорушно Гр н. XIV… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
непороушьно — (3*) нар. Нерушимо, неизменно: да пребудуть же непорѹшно || подъ анаѳемою Ев XIII, 10–11 (запись вкладная 1376); вѣчно и непорушно Гр н. XIV (2); то же Гр 1399 (2, з.р … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
подъ — ПОД|Ъ1 (1*), ОУ с. Зд. Нижняя часть, подошва горы: симъ же бѧше. полкомъ нѣлзѣ битисѧ. с ними тѣсноты ради. зане бѧхѹ болота пришли. но ѡли на подъ горы. ЛИ ок. 1425, 116 об. (1144). ПОДЪ 2 (940) предл. I. С вин. пад. 1.Употребляется при указании … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
бовваніти — і/ю, і/єш, недок. 1) Виднітися, показуватися здаля (про те, що стоїть, здіймається над чимсь). 2) діал. Сидіти, стояти непорушно, як бовван; стовбичити … Український тлумачний словник
